Тихо річка несе
кудись наші літа,
що так швидко
гортаються в сувій –
під хмарками життя
в легкий сум відліта,
хоч і є
відчайдушний Везувій...
Все намішано в нім –
пристрасть, жага, любов,
непокірність,
душевності спокій
і бажання знести
з солов'їних дібров
святість місця
в свою одинокість...
Тихо річка несе
час, що з нами опліч
в Божім поруху
й ніжності серця –
ця коротка стежина,
чи радості спіч*,
а чи щастя
дароване скерцо*...
31.07.2017р.
спіч* - коротка привітальна застільна промова;
скерцо* - невеликий музичний твір у швидкому
темпі з підкресленим ритмом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2017
автор: Променистий менестрель