Кажуть буває про когось з поетів:
« Все відписався. Криниця пуста…»
Та це не так! Світ наш повний сонетів,
Тільки й встигай їх ловить за хвоста!
Скрізь де не глянь привід є для натхнення!
Сонце, і хмари, і неба блакить!
Сіє нам рими п’янке сьогодення,
Душу, що радує й чим та болить…
Серце писаки для світу відкрите,
Очі поета у ньому живуть.
Радістю скроплене, сумом умите,
Навіть в найменшому бачить він суть.
Все що зібралося в нього в душі,
Радує що, що бентежить, тривоже,
Вам розповість у своєму вірші,
Тільки, на жаль, та дивак цей не може
Біль не пускати у серце своє,
Бунт у душі пригасити, приспати!
Несправедливість у яблучко б’є!
Знову на себе вогонь викликати.
Ходять поети по лезу ножа,
Рани віршами у них кровоточать,
Ранами плаче відкрита душа…
Знову до бою перо своє точать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2017
автор: Наталка Долинська