О, що мені заплідненість уяв,
Каміння сумнівів в потоці рішень,
Як віру в «нас» ти легко так відняв?
Давай, давай, за нас, за двох вирішуй!
Колись тверда - хитається земля,
І тріщини пішли по видноколу.
Давай, давай! А жайвори в полях
Для нас для двох - не задзвенять ніколи...
Тобі твоя свобода дорогА?
То що, наш син не має бути спільним?
Що в нім ТВОЄ: рука, а чи нога?
Бери усе. Ти маєш бути вільним.
Дитина - це ж основа із основ,
Містком між нами, не дороговказом!
Отож, щоб світом правила любов
Давай, давай усе робити разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744424
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2017
автор: Livoberezhna forever