Бабине літо
мамі
Тепло останнє бабиного літа...
Синь неба високо над нами...
І сонце лагідно-привітне,
Мов посмішка у мами.
Срібляста павутина пролітає,
І смутком огорта мене вона.
Летить кудись далеко і не знає –
Така ж в моєї мами сивина.
Лети, легенька павутино,
І смуток забери мені з душі.
Пройде́ зима, і буде літня днина,
Та мама не повернеться сюди.
17.10.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2017
автор: Микола Коржик