Казав пан кожух дам,
Три двісті зарпалату,
Щоби випить,закусить,
Заплатить за хату.
А тут вийшло, як завжди.
В нашій бюрократії,
Мінімалку нам дали,
Як пенсійні братії.
Так ,плани були великії -
На зароблені гривні.
Вже не побачиш ти їх ,
Як з мамонта бивні .
От прийдеться в свій раціон ,
Добавить квашену капусту ,
В шлунку повно ,щоб було
Міг напустити дусту.
А тоді вже газ можна відрізати.
Залізти під обіцяний кожух,виставити носа.
І до весни ти вже не будеш ,
Товкти з милою проса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744476
Рубрика: Гумореска
дата надходження 02.08.2017
автор: Василь Літвін