Човник
(Сонет)
Всім любі вже протоптані дороги
і сам вогонь, а не їдучий дим.
Очільник мусить бути тільки Богом,
хоч надто грішне стадо, що за ним.
Із себе корчить генія убогий.
Злочинець видає себе святим.
У багатьох нащупуються роги,
як здерти маску а чи змити грим.
Одначе із середини та зовні,
хоч верть, як здревле мовиться, хоч круть,
а цінності фізичні і духовні
про себе знати все-таки дають.
Тому ген під вітрилом білим човник
шалені хвилі уперед несуть.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744553
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.08.2017
автор: Анатолій Загравенко