Покірний Він сидів на віслюку,
Що віз Його на смерть і вічну славу,
Всміхаючись дививсь в юрбу людську,
Яка швидка й жорстока на розправу.
«Осанна!» всі Йому кричать, та бачить Він ораву,
Що «Розіпни – кричить – Та відпусти Варавву!».
09.04.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2017
автор: Микола Коржик