Буйні вітри схоронились по вибалках,
Тиша в повітрі повільно бринить,
Спокій навколо без видимих вибриків,
Небо безхмарне - лиш сонце ярить.
Жаром нестерпним природа розморена;
Все, що живе - все ховається в тінь.
В полудень спекою листя спотворене -
Хоч аж під праску його ти закинь.
Мукою спраги земля вкрай знесилена,
Міць корінців поступово згаса,
Без дощової вологи знекрилена -
Боже, хай дощик пошлють небеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2017
автор: Володимир Кабузенко