Така вже доля у цих двох:
Життя й любов йшли різними стежками.
Давно все вкрив зелений мох,
Шляхи земні розмилися дощами.
Країни розділяли їх,
Несказані слова терзали душу,
Запорошив, неначе сніг,
Від холоду сховались, ніби в мушлю.
Здавалось буде завжди так,
Але Всевишньому згори видніше.
Зі смутком прилетів той птах,
Сказав - таки коханій найцінніше.
Чому зі смутком, болем він?
Бо втрачено було немало часу.
І охопив серденько сплін,
І згасли сили раптом передчасно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)