Як багато поряд людей,
яким я не потрібна -
Забагато в короткому цьому житті.
Та радію тому, що звільнятися здібна:
І все більше не треба мені –
я щаслива і на самоті.
Не горем,а святом здається прощання:
Досвідчено - вільною стала на крок.
І це – не спустошення, просто навчання -
Намити ту крихту, знайти цей рядок.
Розлити тепло, пролунати думками
Схопити хвилину за хвіст вогняний
Тянути нитки поміж всіми світами
Нарешті відчути….Оце – саме мій!
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744862
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2017
автор: Zinthenko Olena