Не пишеться, не пишеться і край.
Розлитого до краплі, не зберу.
Не вистачить моїх маленьких рук,
Хоча щодня кажу собі: "Збирай..."
Збирай у літо грози і полин, -
Духмяний смуток подиху залиш.
Маленьке зерня ще народить книш
Серед негоди, заздрощів, хули.
Не пишеться, бо соковитий муст,
Хоч і не гроно, ще ж і не вино.
А Муза крапель сонячних давно
Вже зачекалась, до тремтіння вуст,
Безсиллям душу ріже, як ножем.
Хмільного в спеку скільки не налий,
Однак той дзбан, як не крути, - малий.
А десь же зеленіше, бо чуже.
Колись було, - тоді, як ми були...
Діряве небо дощ не вбереже.
Не пишеться, чи пишеться уже?
01.08.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2017
автор: Ліна Ланська