Я пишаюсь, що я – українець

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Що  у  жилах  −  козацькая  кров,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Лиш  вона  моя  вічна  любов.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Син  народу,  що  став  із  колін,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Шлю  героям  низький  я  поклін.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Україна  –  єдиний  мій  край,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Україна  –  душевний  мій  рай.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Для  Вкраїни  лише  я  живу,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець
І  у  снах,  і  в  думках,  й  наяву.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Палко  вірю  в  її  я  могуть,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Дух  Вкраїни  не  можна  зігнуть.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Хай  який  тернистий  її  шлях,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
У  яких  би  не  був  я  краях.

«Я  пишаюсь,  що  я  –  українець»,  −
Промовляє  з  гідністю  душа,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець
Щиросердно  рядками  вірша.

Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
І  без  сумнівів  ані  на  мить,
Я  пишаюсь,  що  я  –  українець,
Для  Вкраїни  стук  серця  звучить.


Євген  Ковальчук,  28.  01.  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744932
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 06.08.2017
автор: Євген Ковальчук