І горить вогнем душа
А слова зітліли в тлін,
Попіл носить в споришах.
Та коли чекати змін?
По краплині сохне світ,
Спека прожене сльозу,
Серед літа, поміж літ
Я очікую грозу
Та палає небокрай,
Спрага мучить до кісток,
Загориться скоро плай
Не сягнути ще зірок
Літо промине як мить,
Осінь проситься у двір.
Що так скиглить і щемить?
Занесе в глибокий вир
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744933
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2017
автор: Траяна