Як бачите, віршу уже більше року. Я не публікував його тоді, бо відбулися надзвичайні події у моїх стосунках з кількома тутешніми авторами, позиціонуючих себе друзями і патріотами України, але вчинками довівших діаметрально протилежне. Але слово лягло на папір - тому воно має лунати.
«Не секта!» - різко відрубав мені
Учений дипломований історик.
Він певен: світло тільки у вікні
І у Московських релігійних шорах.
«Бо – найчисленніша з усіх церков
Оця колони п’ятої підкова», -
Гадає, що «в калічєствє штиков»
Лежить у Бога Істини основа.
Шановний пане! Слухайте сюди:
Ви церкву сплутали із більшовизмом!
Бо Бог – не «в прєімущєствє орди».
Він дивиться на все крізь Правди призму.
Ви ж звикли до брехні. Ось і тепер
Реальний стан речей перекрутили:
Та ваша більшість – вся в ЛДНР
Злодійську сутність світу підтвердила.
І вся Ваша риторика оця
Кремлівськими рублями припахає
Від щедрого Гундявого отця,
Котрий про «блага» єресь нам впихає.
А українці знати мусять всі:
Оте МП не може благом бути.
Початок був у Київській Русі –
То ж знову треба в Київ повернути.
Московська банда служить сатані,
Руйнуючи єхидно Божу справу.
Чи ж треба розпинатися мені,
Чом сектою назвав її по-праву?
27.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: ПВО