Блакить небесна, як тебе люблю я
І прохолодний вітер, що торка мене.
Коли в лісах кує собі зозуля,
До себе промінь сонця ніжно пригорне...
Люблю, коли дзюркоче тихо річка,
Б'є прохолодну воду диво - джерело.
Коли в косах блакитно - жовта стрічка,
Як птаха в небі розпрамля своє крило.
Люблю, коли жовтіє рясно поле,
Пшеничним колосом налитим доверха.
Як соловей щебече ніжно соло
І як радіє з цього дива дітвора.
Вдихну повітря я на повні груди
Візьму в обійми заворожену красу.
Без неї не життя скажу вам люди
І вам в дарунок наче казку принесу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)