Ти промовчала і пішла удаль,
Хоч у очах виднілися сльозини.
Розбила моє серце, як кришталь
І решту днів залишила сумними…
Життєвий шлях побіг у нікуди,
Хоч сяяла зоря на горизонті.
Час невблаганно притрусив сліди,
А серце вже не раз було в ремонті.
Багато слів я написав пером,
Й понині далина, моя принада.
Утік за горизонт життя перон,
Який облюбувала моя лада.
Чому тоді тебе не зупинив
І не сказав, що мав тоді сказати?..
Ти десь жила і я без тебе жив,
Любив тебе, та змушений мовчати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2017
автор: Віталій Назарук