О, вогнедишний звіре, схаменись!
Тобі вже мало титула дракона?
Надії гіркнуть, наче полини
На лінії останній оборони.
Зело заціпеніло – не росте-
Горгони око дихання скувало.
Не літній день – збунтований мартен
Розливсь безжально повінню металу.
Кричи, волай – і повертай борги.
Це, певно, помсти вироки на часі
За чорний крик розораних лугів,
За зойк лісів, скатованих на пласі.
За ненаситну жадібність владців,
За твою сонну і німу байдужість…
Долонька внука у твоїй руці –
Який ти йому рай готуєш, друже?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745152
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2017
автор: stawitscky