( без диспуту)
Можливо, свині ви великі,
можливо, вже зробились дикі.
Зажирували животи?..
Не тяжко вам завжди нести
щоранку їх в Верховну Раду,
туди, де засідає влада?
Туди, де теревенять про народ
і розливають ріки вод
про те, як тяжко нам живеться?..
І урізають все (нейметься)
для нас, щоби собі додати
і далі ліпше жирувати
на нашім горі і біді,
на «хлібі з сіллю і воді»!..
Гребете мовчки, поодинці.
Невже ви, хлопці, українці?..
Хозар ви гірше, яничар,
данайців, що приносять дар.
Яка ж вас породила мати?
Дай Бог повік вас не спізнати!
Вся ваша братія – орда,
народу нашому біда,
що свій народ всякчас грабує
й собі маєтки все будує.
А нам все плеще язиком
і напускається на ком…
Колотять воду і багно,
вже більше двадцять літ.
Давно.
Щоб дурників їм наловити.
Інакше їм не в змозі жити.
Народ спізнає супостатів
і будуть на огріхи мати!
Мітлою скопом до європів,
поганою, і животи , і попи -
всіх «добродіїв» відмете!
А сам подумає про те,
Як ми раніше добре жили:
всі рівні були і дружили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2017
автор: Устин Кармелюк