Шкода, що відійшла матуся,
За неї й нині я молюся…
Та збереглася солов’їна…
Де є Костенко й Україна.
Мої три жінки і дружина,
Ними святиться Україна.
Пишатись можу я по праву,
Що маю отаку державу.
Вам, пані Ліно, довгих років,
Давайте нам життя уроки.
Вас Бог прислав до нас з небес
За мудрість писаних словес.
А я для тебе – Україно,
Переживу любу руїну…
В тобі мої ліси й поля,
Ти моя матінка – земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745214
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.08.2017
автор: Віталій Назарук