Літо–Осінь
Минулого тіні, майбутнього світло,
А я десь по центру, між двох рубежів.
Моє сьогодення – це осінь і літо,
Шукав своє місце, знайти не зумів.
Іду у сезони, ходжу поміж ними,
Душа молода ще, а тіло вже ні.
По листі опалім, стежками рудими
На літо оглянусь – воно вдалині.
А в осені пісня звучить лебедина,
Акорди журливо вертають назад.
У серпень нестримно душа моя лине,
Туди, де для двох усю ніч зорепад.
Куйовдиться сиве волосся на вітрі,
Залисини плямами на голові.
Наліво – у осінь, направо – у літо,
Обидві дороги мені дорогі.
2017
Відео - https://youtu.be/dLh738feQUE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2017
автор: Олексій Тичко