З маленьку босоніж по росі,
Гнав корів із батіжком «стрелячим»*.
В гомінкі, прочищені ліси,
Гнав і спав, бо не умів інакше…
Корівки жували на ходу,
Добра половина ще дрімала…
Де я нині пашу віднайду,
Щоб сусідка знов не нарікала.
Бо коли закінчаться жнива,
Спориші сплетуться, наче змії…
Відболить дитяча голова,
Буде випас… Це дитяча мрія.
А тоді - і «пекар»**, і «палянт»**,
І хорами випас заспіває,
Не один відкриється талант,
Раз на рік таке добро буває.
Потім буде школа й холоди,
Мокрі від грязі старі «портянки».
Будуть вечорниці, де діди,
Будуть рвати від махри горлянки…
Грудочку б отого, що було…
Сухаря і пляшечку водиці.
Щоб пісні вернулися в село,
Щоб босоніж ще раз по травичці.
*Стрелячий, стріляючий батіг, яким пастухи лякали худобу.
** «пекар», «палянт» - дитячі ігри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745323
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Віталій Назарук