[b][i](переспів польської релігійної драми)[/i][/b]
[b]З'ЯВА VІІ[/b]
[b]На першому плані сцени сидить Магдалена.
Боковими дверима, ніким не помічений входить
Лазар, завинутий у поховальний сувій[/b].
[b]Магдалена[/b]
Так... Розкоші нехай віддам я душу,
мій Лазарю!
Нехай умру...
і вже не чую більше холодних рук твоїх,
закостенілих, мертвих... Нехай же не дивлюсь на твої очі,
погаслі в холоді немилосерднім ночі...
Мій Лазарю! Ти, може, і не знав,
як палко я тебе кохаю...
[i](Впадає в глибоку і болісну задуму.)[/i]
[i][b]Лазар [/b]стає за нею.
Мовчить.[/i]
[b]Магдалена[/b]
[i](ніби до себе)[/i]
Як відійду відсіль—приймеш мене,
мій Лазарю!
[b]Лазар[/b]
[i](луною)[/i]
Прийму тебе, Маріє...
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе)[/i]
Ніщо тоді нас не розлучить,
правда?
[b]Лазар[/b]
[i](луною) [/i]
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе)[/i]
З тобою справді буду я щаслива!
[b]Лазар[/b]
[i](луною) [/i]
Правдиве щастя там, куди вестиму...
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе)[/i]
Правда... правда...
Усі земні розко́ші проминуть—
і по собі нічого не залишать.
[b]Лазар[/b]
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе) [/i]
Адже ж казав, що інше моє щастя...
Чому не слухала!
Якби ж ти міг ожити—
у стіп твоїх лежала б,
брате мій!
[b]Лазар[/b]
[i](луною)
[/i] Тоді б
сюди ти більше не вернула?
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе)[/i]
Йшла би
все за тобою... за тобою... за тобою...
[b]Лазар[/b]
[i](луною)[/i]
А коли б
до тебе повернувся я, Маріє...
[b]Магдалена[/b]
[i](про себе) [/i]
О, вернися!
Вернися, брате, перед тим, як згасну
навіки!
[b]Лазар[/b]
[i](твердим голосом)[/i]
Я є тут! Маріє!
[b]Магдалена[/b]
На Бога! Лазарю!
О Лазарю!
Мій брате!
[i]В глибині—голоси співбесідників.
[/i]
[b]І-й бесідник
[/b]Як дивно палають очі Магдалени!
[b]ІІ-й бесідник[/b]
Кажуть,
що очі Назарейчика сильніше
несуть проміння.
[b]ІІІ-й бесідник[/b]
Я вина волію і його пожарів!
[b]Магдалена[/b]
Мій Лазарю!
Мій Лазарю!
Мій брате!
[b]Лазар[/b]
Тихо... тихо, Маріє—
хай нас ніхто не чує.
[b]І-й бесідник[/b]
Лице горить вогнем—
здалека палить.
[b]ІІ-й бесідник[/b]
Обличчя Назарейчика ясніш
від сонця,
дотепер того обличчя
забути я не можу!
[b]ІІІ-й бесідник[/b]
То ж чому
при Ньому не залишився?
Приймає кожного!
[b]ІV-й бесідник[/b]
Бо він—як ми усі— вино воліє пити.
[b]Магдалена[/b]
Мій Лазарю!
Мій Лазарю...
Мій брате!
[b]Лазар[/b]
Тихо...
тихо, Маріє,—
хай нас ніхто не чує.
[b]Магдалена[/b]
Хто воскресив тебе, на Бога?!!
[b]Лазар[/b]
Він...
[b]Магдалена[/b]
Хто-Він?!!
[b]Лазар[/b]
Назаретянин...
[i](Шепоче.) [/i]
Ходи зі мною—до Нього!
[b]Магдалена[/b]
Він воскресив тебе—для мене?
Де Він—скажи скоріш—
нехай до ніг Йому впаду...
нехай подяку зложу!
Мій Лазарю, веди мене до Нього!
[b]Лазар[/b]
Ходи за мною... о, ходи за мною...
[i][b]Магдалена[/b] встає.
Простягає руку—іде за[b] Лазарем[/b].
Тим часом серед [b]бесідників[/b] рух.
Залишають столи—тиснуться до виходу.
При тому чути поодинокі голоси.[/i]
[b]І-й голос[/b]
Гей! Назарейчик тут проходить,
браття!
[b]ІІ-й голос[/b]
То, може, з нами келихами вдарить!
[b]III-й голос[/b]
З чола прекрасного
подайте руж-вінець!
Нехай до учти з нами тут сідає!
[b]V-й голос[/b]
Може, розкошів врешті зажадає!
[b]VІ-й голос[/b]
Що назвабливіше—
дорогу перейде.
[b]Ассахар[/b]
Погляньте... Магдалена йде...
до Назарейчика...
в усій красі своїй...
[i]Стоїть [b]Юда [/b]остовпілий. З ним—[b]Аре.[/b][/i]
[b]Юда[/b]
О Магдалено!
[b]Магдалена[/b]
[i](не чує) [/i]
Веди мене...
веди мене до Нього, брате мій!
[i][b]Лазар[/b] зникає в натовпі. [b]Бесідники[/b] на голос Юди
повертають голови. Вигляд Магдалени дивує їх.
Відгукуються голоси.
[/i]
[b]І-й голос[/b]
Тремтячу руку простягла вперед!
[b]ІІ-й голос[/b]
Жене її бажання
невситиме!..
[b]ІІІ-й голос[/b]
Чи Назарейчика також
піймала в сіті?
[b]Ассахар[/b]
[i](з іронією—до Юди) [/i]
Глянь!
Магдалена—
що тебе так любить!
[b]Юда[/b]
О Магдалено!
[b]Магдалена[/b]
Брате мій, веди...
веди мене мерщій...
[b]ІV-Й ГОЛОС[/b]
Підем назустріч...
[b]V-й голос[/b]
З повними чарками!
[b]VІ-й голос[/b]
З вінками на чолах!..
[i][b]Магдалена[/b] наближається до виходу.
П'яні [b]співбесідники [/b]оточують її півколом у п'яних
утіхах і вакхичних танцях. Надолі, недосяжнім для
глядача, проходить [b]хоровод учнів Христа—
з Учителем на чолі[/b].[/i]
[b]Магдалена[/b]
[i](зупиняючись коло сходів,
що ведуть на долину)[/i]
Я—сестра Лазаря! Ти воскресив його,
мій Пане!
Славен будь!
І будь мені коханим,
о Христе!..
[i](хвилюючись, продовжує) [/i]
Назаретянине, що принесу Тобі
в подяку?
Всі багатства,
котрі я маю, покладу в офіру
до стіп Твоїх!..
Або ж!
Коли людина Ти—тоді невіста—
несу я в розкошах красу
моїх приваб!!
Прийми їх, Пане мій,
к собі в неволю...
[i] (Розхрестила руки— розкрила шати—чекає...)
[/i]
[i][b]Христос [/b]дивиться на неї довго, уважно...
[i]Співбесідників [/i]охоплює неспокій... переляк...
нічим не поянена тривога.
Чути грізні окрики.[/i]
[b]І[/b]
Кров стине в жилах!
[i]Опускаються їм рамена—випускають з обіймів
вакханок.[/i]
[b]II[/b]
Вино у чарах гусне!
[i]Випадають б'ються чари.[/i]
[b]III[/b]
На скронях в'януть ружі!..
[i]Спадають їм вінці.
[/i]
[b]Магдалена[/b]
Дивись—яка прекрасна!
Розгорися
моєю звабою! Візьми мене,
о Христе!!!
[i](Дивиться очікуюче.)[/i]
Не дивишся на мене?!
Узри—і розгоришся!
[i]Пауза.[/i]
Глядиш?! Не пломенієш?!
Рамен не розкриваєш?!
А знаєш—я їх розірву!
[i](Поступає наперед—
раптом припадає до землі, як прицьвяхована.
Лякливим тривожним голосом продовжує.) [/i]
Чому так сумно
на мене споглядаєш?
Вся тремчу. І в'яну... І хилюся
до землі...
До ніг Тобі клонюся!!!
Як же дивно
на мене дивишся, мій Пане!!!
Погляд Твій
в глибини серця мого проникає!
Я чую очі
Твої сумні, Пророче,
на серця мого дно сльозу роняють
гірку! Не плач, мій Пане!!
А то—сама заплачу!!!
[i][b]Христос[/b] усміхається привітно, смутно.
Хоровод проходить. Бесідники стоять закам'янілі.
[i]Магдалена[/i] хвилину стоїть, як взята на небо...[/i]
[b]Юда[/b]
Магдалено!
[b]Магдалена[/b]
[i](не чує) [/i]
Іду до Тебе..
Йду!
[i](Сходить зі сходів... Зійшла).[/i]
[i] Урочиста тиша.
Луною пливуть слова невидимої вже [b]Магдалени. [/b]
[/i]
О смутні... о слізні очі
мого Пана...
(За виданням[b] "Марія з Магдали"[/b](драма). - Львів:Логос.1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745333
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 09.08.2017
автор: Сіроманка