Як вже навбридло каркання ворон,
Що за вікном збираються у зграї.
Перебивають наймиліший сон,
Неначе грає кожен свої ролі...
У небі знов воронячий базар,
А он вони вже щось не поділили.
То тут, то там лиш чути їхній гам...
Могутні дзьоби і широкі крила.
Розсілися неначе нотний стан
І кожна вчить навперебійки гами.
Немає у ворон душевних ран,
Строчать вони для когось телеграми...
Лиш коли зійде сонце ввишині
Зігріє землю і тепло гаряче...
Ворони стануть враз такі сумні
І не одна від сонечка заплаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745359
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)