Кудись я брів. Зайшов за край.
І знову бачу як світає,
Як червоніє небокрай
Від сорому, що ніч минає.
Аби писати щось пишу;
Я - графоман, хоч був поетом.
Не тим, чим хочу, я грішу,
Не з тими спільні знов секрети...
Приїхав знову не туди,
Не ті мене тримають справи.
Йде дощ із брудної води,
І сонце небо знову плавить.
Я щось роблю, кудись іду,
Та там нема для мене хати...
Себе там точно не знайду
І рідних годі там шукати.
І безліч згублених годин
Зростили сірочорні квіти.
Я тут згубився не один -
Це страшно - поруч просто діти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745387
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Сергій Рівненський.