Кістка застрягла поперек горла,
важко ковтати,
спльовую кров'ю
на дно тріснутої тарілки.
Поплескайте по спині,
поплескайте мене по спині,
бо задихнусь в злісній агонії,
описавши сині стіни
віршами про біль в горлі.
Ти, хто сидить в першому ряду,
підійди сюди,
хіба не бачиш,
що зараз сконаю?
Чому опустив голову так низько,
схрестивши руки,
наче знаєш про що я тут кашляю,
про що я тут
заляпав стіни?
Досить, в біса, плескати,
нехай краще пануватиме підступна тиша,
що пазурами хижо вчепилася в потилицю,
коли починав трапезу,
краще хай вона втискає мій гавкіт в живіт,
аніж він загубиться
серед вашого шуму.
Хрускіт роздертої шкіри
лунає зсередини
й виривається в простір
переможним криком болю.
Замість квітів
опісля виступу
мені завжди дарують слонові кістки
й усі вони підуть на розбудову
моєї кривавої вежі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745407
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.08.2017
автор: Лажневський