Гладіолуси

Роки́,  мов  ве́рби,  хиляться  додолу,
Поза́ду  губиться  блакитно-біла  путь,
Там  гладіолуси  пахкі́  несу  я  в  школу,
Що  біля  хати  нашої  ростуть.

Здається,  був  букет  мене  завбільшки,
І  вабив  світ  дорослих  таємниць,
Як  добре  йти  так  просто  в  школу  пішки!
Вглядатись  в  риси  незнайомих  лиць.

Як  було  добре!  Як  було  безпечно!
І  очі  вчительки  старої  ледь  вогкі,
І  нескінче́нний  день,  і  все  доречно,
І  гладіолуси  в  моїх  руках  пахкі́!      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745428
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Роман Лілея