[b][i](переспів польської релігійної драми)
[/i][/b]
[b]ДІЯ ІІІ
З'ЯВА І
[/b]
[b]Юда[/b]
[i](сам)[/i]
В цій голові конає мисль остання...
На очі впала ніч... А скроні палить
заграва пекла... То вогнисті голки
мого волосся в'язнуть мені в мозку
зболілому—і шарпають... і рвуть його...
кривавлять!!!
А серце плаче за нею—
Магдаленою! Чому?
Вона ж повернеться!..
Але ж верне́, запевне...
Верне для чого? Для багатства? Ні!..
Погордувала ним назавжди…
Задля мене?
І мною теж погордувала!
Пішла за Ним... за Назарейчиком, а я—
ха-ха-ха-ха—а я пішов за Ним...
Але вже більше не піду...
О, ні! Бо може
вона повернеться!
[i](Задумується.)
[/i]
Хіба вона Його покине—задля мене!
Не хочу більше думати про це...
не хочу більше! Так мене тут
[i](показує на голову)[/i]
палить... болить... і рве... і шарпає...
кривавить!
Так це ж до того, що моя кохана
повернеться... повернеться...
[i](Кличе невольників.) [/i]
Магдале...
[i](Озирається. Продовжує впевнено.) [/i]
Ваша Пані
зараз повернеться—ти чуєш?!
[b]Невольник[/b]
Чую, Пане!
[b]Юда[/b]
Чому не тішишся?!!
[b]Невольник[/b]
Я тішуся, мій Пане.
[b]Юда[/b]
[i](хапає його)[/i]
Чому ж не ошалів на радощах?
[b]Невольник[/b]
Але ж—я тішусь,
навіть дуже!
[b]Юда[/b]
Добре, що дуже тішишся! Скажи,
нехай всі тішуться—хай роблять
все, що хочуть—на радощах—
все їм пробачу!
[b]Невольник[/b]
Добре... Пане!
[b]Юда[/b]
Поклич їх всіх! Нехай прийдуть сюди
і привітають, що вертає...
Магдалена!
[i]Невольник відходить.
[/i]
[i](Наслухає.) [/i]
О Магдалено, йдеш...
ідеш... вертаєш!
[b]Входять невольники.[/b]
[b]Невольник[/b]
Магдалена—наша Пані
вертається!
[b]Юда[/b]
Крім неї не впускайте більш
нікого... нікого!
н—і—к—о—г—о!
[i]Невольники хочуть відійти.[/i]
Почекайте!
Коли прийде вона—
… найкращими олійками намажте
її волосся!
... рідкісні парфуми на ноги злийте!
... з молока ослиць—
уперше ожереблених—влаштуйте
їй купелю!..
... а мій плащ,
із гіацинтового пурпуру—накиньте
їй на рамена!..
... Застеляйте столи! Посипте квітами!
Вином наповніть чари!..
Сірійські лютнярі нехай прибудуть!..
А нумідійки—танець заведуть!
То буде учта!
[i]Невольниці похиляють голови. [/i]
А котрий з вас першим
до мене звістку принесе, що Магдалена
вертається—йому верну я волю...
до столу кликну...
Чуєте?!!
[b]Невольники[/b]
[i](разом)[/i]
Чуємо! Чуємо!
[b]Юда[/b]
Тоді ж чому ви стоїте?..
Чому?
[b]Невольники[/b]
Чи учту зараз готувати,
чи чекати,
аж Магдалена вернеться?!
[b]Юда[/b]
[i](говорить до себе) [/i]
То правда... ще не вернула!
Треба доперва чекати,
аж верне—чекати!
[i](До невольників)[/i]
Геть звідси!
[i]Невольники хочуть відійти.
[/i]
Зачекайте! Хоч би й навіть
прийшла—вже не прийму її.
[b]Невольники[/b]
То не впускати—Пане?
[b]Юда[/b]
... Назаретянин... Я Його
прихильник...
[i](До невольників.) [/i]
Геть звідси... Геть!
[i]Невольники виходять. Юда залишається...
щось зважує.
[/i]
(За виданням [b]"Марія з Магдали"[/b](драма). - Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745472
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 10.08.2017
автор: Сіроманка