У роздумах небо похмуре,
Схилилась верба до води.
І листя її жовто-буре,
Пливе не відомо куди.
То спинеться тихо на плесі,
В задумі чи плисти чи ні,
То раптом шугне між каміння,
Віддавшись на волю воді.
До берега тихо приплило:
Спочити б ,хоч крішку,хоч мить.
Вода підіймилась бурхливо
І знову в незнаність біжить.
До каменів боляче б*ється,
В стрімкі водоспади паде,
Вода ж все біжить і сміється,
В краї не відомі несе.
Так люди пливуть мимоволі
В бурхливім ,сучаснім житті.
На милість віддавшися долі,
Мов листя вербове воді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745514
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2017
автор: Іван Мотрюк