А ти тремтіла, ти мене чекала
Біля гортензій ніжно голубих,
І день пройшов, і злива з неба впала,
Ти все чекала, як чекають тих,
Хто повертається крізь зга́рища і ві́йни,
Кого хова імла і далечінь.
А я ішов, я біг в твої обійми,
За мною не встигала власна тінь,
На мої плечі падали тумани,
Здвигались го́ри, падали мости.
Між нами виростали океани,
А я все біг, і все чекала ти.
Моя гортензія неви́нна, непізна́на,
Мій ніжно голубий духмяний цвіт,
Я все лечу, лечу, моя кохана,
Як та планета, що зійшла з орбіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2017
автор: Роман Лілея