Я їздив на могилу до батьків,
Де перед ними мовчки сповідався…
Там слухав серцем, бо не чулось слів,
Проте поради все таки діждався…
По щему серця розумів усе,
Сонце пекло немов несамовите…
Я бачив хмари – вітер їх несе,
І раптом сонце хмарою закрите…
Батьки не відпускали ще мене,
У них до мене ще були питання…
А потім вітер хмари прожене,
Як прийде час недовгого прощання.
Приходьте на могили до батьків,
Приходьте зрідка і поговоріте.
Там ваше серце, стуком голосів,
В них попросило крапельку пожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745628
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.08.2017
автор: Віталій Назарук