Я думала, мені приснилось,
Я була там - де ніби рай.
Багато зелені і квітів,
Багато сонця і тепла.
Я думала, що просто марю,
Що моє серце ще живе.
Та не було уже й удару,
Забув про мене світ уже.
Я розуміла, що прокинусь,
Я чула крики лікарів.
Я знала, що ще буду жити,
Мене до тями світ привів.
Я розуміла, що живу,
Та я не мала більше сили.
Багато місяців потому,
Багато спогадів і сліз.
Я вижила, бо мала мрію,
Я мала мрію, і це все.
Багато слів недосказала,
Багато справ не довела.
Я повернулась все сказати,
Я так хотіла сповістить...
Що я не буду більше спати,
І хай Господь мене простить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2017
автор: Тетяна Весна