ПІДРІЗАНА СТРУНА
В романтичній душі, в потаємній її глибині,
Сплеском явиться сум, покличе слова за собою,
Що злетять наче звук на підрізаній в долі струні,
Завмираючи в серці то щастям, то болем!
Граю я, граю я на скрипці душі
Про любов, до якої ще й досі замріяно лину.
Та, на жаль, полиново прогіркли у збірках вірші
Від чекання мого, тополиного.
Далина неозорих степів розтяглась навсібіч,
Та часу на чекання відміряно мало!
Наді мною надії, - птахами! - немов голуби…
Їхню зграю бідою прогнало!
Скільки раз у степу, за відстояні ночі і дні,
Я молив про весну в товаристві зеленім.
Мріяв: гурт деревцят виростає ось тут, при мені,
В передзвонах пташиних щоденно.
Не збулося! Всі мрії осіли на хмарах нічних
Повтікали, без права життя на світанку
Лиш калина стоїть та нагадує мовчки про них
Убралась як дівча в вишиванку.
Калинонько, скажи, чи довго судилося нам
При дорозі чекати омріяну долю?
Чи ще довго цю землю топтати моїм ворогам,
У людей віднімаючи волю?
І калина не знає. Покірно на світі живе.
То цвіте навесні, то ягід дарунки плекає.
А над нами у далеч серпнева задуха пливе
Та в марі надвечір’я зникає.
субота, 12 серпня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745749
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 12.08.2017
автор: dovgiy