[b]З'ЯВА III[/b]
[b]Юда—Сангедріон.[/b]
[b]Юда[/b]
Що... ви?..
[b]Сангедріон[/b]
Не возносися, Пане...
Послухай краще...
[b]Юда [/b]
Я... вас...
[b]Сангедріон[/b]
О, знаєм, знаєм,
що нас ненавидиш, проте...
[b]Юда[/b]
Є учнем Пророка!
[b]Сангедріон[/b]
І про це ми знаєм...
[b]Юда[/b]
То з яким чолом
посміли ви ввійти до мене?..
[b]Сангедріон[/b]
Стримай запал і гнів,
лиш вислухай нас, Пане...
[b]Юда[/b]
Не хочу... ні... не хочу...
Гетьте!
[b]Сангедріон[/b]
Як то!
Від себе гониш при́ятелів, Юдо!
[b]Юда[/b]
Сміли
себе моїми дру́гами взивати...
Був я вам ворог, є ним
і ним буду!
Геть звідсіля!
[b]Сангедріон[/b]
[i](ствердно)[/i]
Від себе другів гониш... знай це...
[b]Юда[/b]
Я бридився вас, а тепер—гордую.
[b]Сангедріон[/b]
[i](ствердно)[/i]
Гордуєш—дру́гами...
[b]Юда[/b]
[i](з погрозою)[/i]
Побілені гроби!
[b]Сангедріон[/b]
Воскреснем—помстою!
Розквітнемо тим щастям,
що помста лиш дає...
[i](Значимо.) [/i]
Ти також носиш
під серцем помсту... глибоко...
Та помста
пас поєднає і збратає...
[b]Юда[/b]
Помста—над ким?..
[b]Сангедріон[/b]
Помста—над Пророком...
[b]Юда[/b]
Завіщо?
[b]Сангедріон[/b]
Не питай... сам знаєш...
Якщо тебе виповнює ненависть,
що ми твою любов до Магдалени
сквернили словом, то наскільки більше
ненавидіти мусиш ти...
[b]Юда[/b]
Кого?
[b]Сангедріон[/b]
Його—свого Месію... Бо ж то Він—
а не хто інший—назавжди позбавив
тебе коханки... Зрештою, ти знаєш
об тім ще краще, аніж ми це знаєм...
[b]Юда[/b]
[i](бореться хвилину)[/i]
Чого ж ви хочете—кажіть нарешті...
[b]Сангедріон[/b]
Хочем,
щоб з нами спільно діяти почав...
Ти за коханку, ми за себе... спільно—
криваво помстимося...
[b]Юда[/b]
Напочатку
мені забороняли ви любити,
тепер зволяєте... підбурюєте навіть,
щоб я помстився... Підлі!
[b]Сангедріон[/b]
Прецінь, Юдо,
не підеш з нами?
[b]Юда[/b]
Я піду... лишень
не вашою дорогою! Потрафлю
я сам дійти до скоєної кривди!
[b]Сангедріон[/b]
У спілці швидше зможемо сягнути
завітної мети...
[b]Юда[/b]
А хоч би й навіть
я потопав—за ваш багнистий берег
не вхоплюся...
І врешті—право помсти
за мою кривду лиш мені належить,
мені одному!
[b]Сангедріон[/b]
Все ж Пророк повинен
загинути—і помста буде
[i](З притиском.)[/i]
наша...
Так, наша—Юдо!
[i](Відходить).[/i]
(За виданням [b]"Марія з Магдали".[/b] - Львів:Логос,1995)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745873
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 13.08.2017
автор: Сіроманка