Я з вами, люди.

                       «Оглухли,  не  чують;
                       Кайданами  міняються,
                       Правдою  торгують...
                       Людей  запрягають
                       В  тяжкі  ярма.  Орють  лихо,
                       Лихом  засівають...»
                                       Т.  Шевченко.

Вкраїно,  ненько,  наші  долі
переплелись.  
Багато  солі
Удвох  ми  з’їли.
Все  спізнали
І  подружились.

Мо,  й  навік?..

І  йдем  одним  широким  полем.
Хай,  що  не  кажуть,  а  твій  біль
ятрить  мене  жагучим  болем,
бо  непокоїть  тая  сіль,
що  з’їли  ми  удвох  поволі.

Перлино  світу!  Що  з  тобою?
Вже  не  чаруєш  ти  красою
славетних  лицарів  своїх.

Гнилі  ставки.
Гнилі  річки
течуть  нітратними  полями,
неначе  в  тій  страшенній  казці.
І  радіацій  «ржаві»  плями
синів  твоїх  по  злій  указці
вже  запроваджують  до  ями.

Куди  піти?  
Куди  подітись?..
Росою  праведною  вмитись...

Ми  -    недолугії  раби,
мутанти  підлі  й  безхребетні.
Для  чого  в  світі  живемо?
Щоб  пити  кров
і  «жрать»  ковбаси?
Лихі  діла  нести?  
А  мо?
Нащадкам  зробимо  припаси,
а  потім    тихо  помремо?..

Вже  все  зробили.  
Горе!  Горе!
Брат  братом  знову  нивку  оре.
До  поту  крові.
Ще  й  ганя,
щоб  більший  шмат  отшматувати
собі  у  пельку  пирога.
А  тре    -  то  й  буде  катувати,
якщо  не  так  ступне  нога!

То,  що  ж  це  робиться  сповна?!
Та,  схаменіться!  Це  ж  війна!
І  нами  править  божевілля.
Ми  –  самоїди!
Камчадали!
Самі  себе  їмо  спроквола.
Й  тим  більше  радості  й  надій,
чим  гірше  робиться  довкола!..
Це  ж  –  розум  з’їхав!  
Боже  мій!

І  недарма  під  серцем  тисне,
Бо  вже  гримить.
А  може  й  блиснуть.
Страшної  сили  буревій
зламає  все,  безжалісно  змете:
і  правих,  і  не  правих.
Всіх  загорне  у  безвість.  
Спалить!
І  смерть  посіє  між  братами...

Хай  пам’ятає,  хто  лукавить:
«  Ходити  темними  ходами,
де  треба  ясність  –  самогубство».

1996  рік.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2017
автор: Устин Кармелюк