Душа ніяк не продається,
Ні на вагу, ні на розлив.
Хай хтось в лице мені сміється,
Якщо він знає тих орлів,
Як хтось за неї тридцять срібних
Зумів покласти до кишень,
Вона ж – мерщій від тих безбідних
Назад повернеться. Лишень
Прийде побита, мов собака,
Глибоко точить хробачок,
Так далі тягне, мов бурлака,
Не хоче знову – на гачок.
І не втечеш, і не поїдеш,
І розлучитись з нею – зась!
Не віддаси її сусіду,
До тіла міцно прирослась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745937
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2017
автор: Шостацька Людмила