***

Відчуваю  осінній  прихід  як  ніколи  раніше,
Голова  все  гостріше  реагує  на  зміни  погоди.
Я  стаюся  подібною  кожній  із  вуличних  кішок
Без  родини,  без  дому,  без  їжі,  води  і  породи.

Стало  швидше  темніти  і  в  сутінках  менш  людно,
За  квартирним  вікном  розсипається  мокра  мряка,
І,  як  часто  буває,  в  самотності  вже  не  нудно,
І  не  боляче,  навіть,  просто  уже  ніяко.

Я  не  знаю  куди  мені  йти  зустрічати  цей  вересень.
В  цьому  місті  ловити  хіба  що  таксі  і  застуду.
Залишились  дахи,  щоб  вдихати  тумани  і  мерзнути,
І  зриватися  вниз,  просто  в  залу  небесного  суду.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745957
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 13.08.2017
автор: Ірина Гнатюк