Пройдусь сьогодні по своїй стежині,
Не босоніж, але по споришах.
І буде небо наді мною синє,
Співатиме від радості душа.
Пройдусь тихенько, щоб не збити роси,
Пилюку не підняти догори.
Буду радіти, що лежать покоси,
Найкращої пшениці на землі.
І як колись я заспіваю тихо,
Щоб птаха не збудити у стерні.
Нехай поспить, його обійде лихо,
Від цього веселіш стає мені.
Пройдусь сьогодні по своїй стежині,
Не босоніж, але по споришах.
І буде небо наді мною синє,
Співатиме від радості душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746005
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.08.2017
автор: Віталій Назарук