Такий парадокс у нашому житті,
Знаходимо не тих. І ми для когось не ті.
Шукаєш своє, а от знову невдача,
Досвід, наука – нічого не скажеш!
Складаєш наплічник те, про що мрієш.
Ще кілька цінностей, з ким гуляти волієш.
І йдеш по житті, по таких парадоксах.
Й знімаєш хвилини, в терміналах і боксах.
Картковий рахунок. Фальшива любов.
Ти знов не розгледів, Ну що ж, не знайшов.
Серед світлофорів і шепоту шин.
Лиш ти і наплічник. Серед всього один.
Ось світло зелене. І бік протилежний.
Ти йдеш знов на нього. Неначе залежний.
Сідаєш в автобус і їдеш за місто.
Де все до незайманості добре і чисте.
Туди, де немає зажерливих боксів,
Лиш ти і наплічник…
Без усіх парадоксів….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746061
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2017
автор: Шкурак Тетяна