Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.08.2017
автор: Ганна Верес