Коли уже старість прийшла,
Людина подумки рахує,
Десь щось колись було не так,
За цим вона тепер жалкує.
Роки ж летять - не зупинить,
Та й час пливе, мов тиха річка.
І відчуваєш - винен ти,
Пробачення ж не попросити,
На жаль у тих, хто відійшов,
Кого нема уже із нами.
Слід у житті творить добро,
Щоби вини не відчувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746151
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський