[i](ремінісценція)[/i]
Чорна я си, чорна, любила м чорного…
Кину лихо в жорна – а що мені з того…
Мелися, мучко, мелися,
А ти, бідо, веселися,
А ти прихилися до личенька мого.
Жорна мої, жорна – болить ня голова!
Чорна я си, чорна – ні жінка, ні вдова…
А хто ми коси зволочить,
Най того черва підточить,
Най ся заморочить,
Як сивая сова…
Му́ко моя, му́ко – злая розсаднице…
Милого під руку веде порадниця.
Най ми ся уступить, гей-гой,
Най ми ся уступить, щей-гой,
Най ми ся уступить
З путя парадниця.
Вже ж та парадни́ця, як тая горлиця,
Веде, як годиться, милого до вінця.
А я стою невпокорна,
Кручу собі лихі жорна…
Чорна я си, чорна,
Як тая чо́рниця.
Чорна я си, чорна, як тая хмаронька…
Жорна мої, жорна – без господаронька!
Лишенько, сійся-родися!
А ти бідо, веселися!
А ти прихилися –
Я ж твоя паронька…
[i]Інтернет-ресурс: Пісня "Чорна я си, чорна, як тота чорниця"
[/i]
https://www.youtube.com/watch?v=efmH-8cdklw
[i]З раннього.
[/i]
(Зі збірки інтимної лірики[b] «Самоцвіти сокровення»[/b]. – Львів:Логос,1997)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2017
автор: Сіроманка