Дощами теплими вже літо промайнуло,
і пахне осінь, смутком огортає.
Осінню скрипку десь воно почуло,
з птахами білими у вирій відлітає.
Разом із літом, кудись летять роки,
за небокрай відносять мої мрії.
Срібляться скроні, мов осені листки,
горять вогнем калини всі надії.
А скрипка вальс осінній виграє,
тривожать душу ноти на папері.
В гостях у літа... Рідне. щось своє,
та жовта осінь вистукує у двері.
Осінню скрипку літо десь почуло,
з птахами білими у вирій відлітає.
Дощами теплими кудись воно майнуло...
І пахне осінь, смутком огортає.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746262
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: -