Спека, мов тінь, волочиться.
Вільгу спиває з вулиці,
Полем і лугом котиться –
Зело до ґрунту тулиться.
Небо сухе, аж лущиться –
Вигоріло до білого.
Сонце промінням кущиться,
Липне до тіла прілого.
Кішка шукає тіняву.
Слива плоди витрушує.
Озера сизу піняву
Селезень дзьобом скушує.
Шия в терпцю намилена,
Пульс вибігає жилою.
В серпня ж… душа окрилена,
М’язи пружинять силою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746282
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.08.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)