Певне, нам вже ніколи з тобою не стрітись.
Певне, в серці моєму/твоєму вже стерся любові твоєї/моєї цілунок.
І нежданно подують осінні вітри вслід за літом.
Намалює нам небо із просині свій візерунок.
Відцвітають і в'януть по осені літнії квіти,
І туманом ранковим тепло безнадійно розта́є.
Тільки зорі залишаться там, де одвічність над світом.
Тільки їх незгасимий вогонь, як сіяв, так і далі сіяє.
VII.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Наташа Бруснікіна