Велика, надійна, міцна,
До Господа руки здіймає.
Як вежа, колись вавілонська... стіна,
Лякає нас бідна відчаєм.
Це ж є європейський рубіж,
Лягли тут кістьми батальони.
Чи то не великий нам надто платіж,
Украдені сотні мільонів?
Закопана в землю ціна,
Окроплена нашою кров'ю.
Як мама для хали проклята війна,
Нема тут й не буде контролю.
Схилилася в нарузі на бік,
Обрадена світить дірками.
Прийшлася кожухом, козою для бліх,
Як липка обдерта жид.ми.
Жирують у логові зла...
Хіба устоїш під напором?
Коріння впилося, немов омела,
І жучать нас халики хором.
Борги ж віддавати синам,
Прийдеться моїм... і онукам.
О, як осмерділи Актори і Хам,
Ця гідра, липка і сторука.
Загаджені схили... і ліс,
Пустиня, як пошесть скосила.
Пора діставати заржавілий кріс,
Терпіти вже більше несила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Миколай Волиняк