Чи стати мені твоїм
другим подихом?
Чи самій далі дихати?
Чи змусити тебе задихнутися
подивом?
Від того, що хтось погодився тебе слухати...
Та вибухни ж! Люби мене! Бо я любити боюся...
Я кажу, що у мене більше немає серця,
і що я сильна, бо ніколи не здаюся,
таких, як я, називають "дівчина з перцем".
Вдихнути тобі у легені кисню?
Бо мені його часом не вистачає, то може,
я з тобою поділюся?
Поки і ти, і я зовсім не скисли
і не опинилися в мінусі.
То як, ти готовий мене зрозуміти
та надихатися мною, як гірським повітрям?
Чи мені й далі сірничком горіти?
Чи проткнути тебе своїм вістрям?
А може, то й ти мене проткнеш...
А може, я перша тебе уб'ю...
Коханою, мене, може, назвеш?
Бо я забула слово "люблю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Попіл Фенікса