Наречена у білому платті,
Білих туфлях і білій фаті!
Як замріяна квітка латаття,
Чи то в радості, а чи в журбі.
Лиш сьогодні їй зіркою бути
І кружляти в весільнім танку.
А вже завтра про все це забути,
Чим скоріш за роботу брудну.
Час покаже, чи злюбить свекруха,
Кого з двох захистить чоловік,
Чи горітимуть з сорому вуха,
Як образить ні за що при всіх.
Та не вірить у це наречена -
Не такий він у неї, як всі.
І вона не така, не буденна...
Вони вдвох, ба, якісь неземні.
Вона - в білому-білому платті,
Білих туфлях і білій фаті,
Як замріяна квітка латаття
На сріблястій від сонця воді.
Він - як принц із казкового замку,
Він - як рицар з далеких часів.
Син чарівної ночі і ранку,
Жданий гість із далеких світів.
Як шкода́, що ця казка триває
Лиш однісінький день у житті...
А музи́ки веселої грають -
Плаче скрипка, здалося мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Галина Яцків