Розвелося своїх… міліони іуд,
Тож на краще не видно надії.
І чадіє доля неначе той трут,
Україна, як чайка… в глибокій стихії.
Ми не звільнимось самі від пут,
Бо не підуть від влади чужії.
Треба змити сектантів, як бруд,
А ми ждемо, якогось кінця від Росії.
ЇЇ встигнем підвести під суд,
Вона також давно в амнезії.
Христо-гнидний, такий же Сосуд,
На Олімпі високім такі ї ж фурії.
Секти Ягве для Вкраїни блуд,
Від лукавих христові повії.
Обирають паскуди приблуд,
Для них влада від гаспида юде “Мессії”.
Пора зняти нам з шиї хомут,
Доки ще не згубили нас злії.
Залишилось єдине для них, самосуд,
Не допустять до влади удома нас... змії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Миколай Волиняк