У споришах загубилась стежина, ген попід хату,
Червоні мальви, немов огорнули все й високу м`яту,
Схилились квіти, аж до низу, підім`явши під поріг,
КропИви кущ, поруч, наче від неприємностей зберіг.
Щоб не заліз, небажаний гість, безхатченко, чи крадій,
Тоді напевно, оселі горюй й ніколи не радій,
Стогне село, кинуте, зневірене серед бур`янів,
Стільки ж їх там, викохано й виняньчено доньок й синів.
У зелен гаї, соловейко сумну пісню співає,
Поникла хата, у смутку, вже й гостей не зустрічає,
Там у надії, зозуля сидить і жде на тополі,
Співа - Ку – ку. Його відлуння ховається у полі.
20.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2017
автор: Ніна Незламна