Усіх поглине ця трясовина,
і поростуть на куп’ях очерети,
і лиш [b]Неопалима Купина[/b]
тебе опалить виміром четвертим.
І там, на дні, у цій трясовині,
де морок, твань і вічна малярія,
душа твоя космічна не змаліє,
молись [b]Неопалимій Купині![/b]
Молись не за зірки, а за сузір’я,
земне тяжіння і небесну вись,
і навіть за брудне своє ганчір’я,
за гаддя в кублах – все одно молись.
Бо ти людина в цій трясовині,
бо у вогні твоє нутро солоне…
Ти вір [b]Неопалимій Купині[/b],
не погорить вона і не потоне!
[i](Зі збірки [b]"...І все ж - неопалима".[/b] - Львів:Логос,2001)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746611
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2017
автор: Сіроманка